Сімор (Seymour Island)
Острів Сімор (Seymour Island) (в інформаційних і новинних джерелах зустрічається назва Сеймур ) — невеликий острів на схід від півострова Трініті — північній частині Антарктичного півострова. Розміри острова близько 20 кілометрів в довжину і близько 9 кілометрів в його найбільш широкій частині. Найближчі острови Сноу-Гілл (трохи південніше) і Джеймса Росса (захід).
Острів був вперше помічений 6 січня 1843 року Джеймсом Кларком Россом під час його подорожі в Антарктику (1839-1843) на кораблях «Еребус» і «Терор» і був названий ним мисом Сімор на честь контр-адмірала (а пізніше адмірала) сера Джорджа Френсіса Сеймура — лорда Британського Адміралтейства.
Перші дослідження острова були проведені норвезьким мореплавцем-промисловиком Карлом Антоном Ларсеном у 1892-1893 і 1893-1894 роках. Він першим з'ясував, що це острів, а не мис. 4 грудня 1892 року Ларсен здійснив першу на ньому висадку, під час якої виявив і зібрав зразки скам'янілостей давно вимерлих видів рослин, що викликали значний науковий інтерес. З 1969 року на острові цілий рік функціонує Аргентинська антарктична станція Марамбіо. На острові також побудована перша в Антарктиці злітно-посадкова смуга, яку внаслідок придатності до прийому «колісних» повітряних судів також називають «Вхідними дверима в Антарктику» (Puerta de Entrada a la Antártida). База розрахована на цілорічну роботу 45 осіб з числа наукового та адміністративного персоналу. Влітку місткість бази може становити до 180 осіб. Станція є перевалочним пунктом для господарського та наукового забезпечення діяльності багатьох антарктичних науково-дослідних станцій.
Острів був вперше помічений 6 січня 1843 року Джеймсом Кларком Россом під час його подорожі в Антарктику (1839-1843) на кораблях «Еребус» і «Терор» і був названий ним мисом Сімор на честь контр-адмірала (а пізніше адмірала) сера Джорджа Френсіса Сеймура — лорда Британського Адміралтейства.
Перші дослідження острова були проведені норвезьким мореплавцем-промисловиком Карлом Антоном Ларсеном у 1892-1893 і 1893-1894 роках. Він першим з'ясував, що це острів, а не мис. 4 грудня 1892 року Ларсен здійснив першу на ньому висадку, під час якої виявив і зібрав зразки скам'янілостей давно вимерлих видів рослин, що викликали значний науковий інтерес. З 1969 року на острові цілий рік функціонує Аргентинська антарктична станція Марамбіо. На острові також побудована перша в Антарктиці злітно-посадкова смуга, яку внаслідок придатності до прийому «колісних» повітряних судів також називають «Вхідними дверима в Антарктику» (Puerta de Entrada a la Antártida). База розрахована на цілорічну роботу 45 осіб з числа наукового та адміністративного персоналу. Влітку місткість бази може становити до 180 осіб. Станція є перевалочним пунктом для господарського та наукового забезпечення діяльності багатьох антарктичних науково-дослідних станцій.
